Хлівецька А.П.,
вчитель вищої категорії
КЗО “CЗШ №43”ДМР
Анотація.
У
статті подано авторський підхід до організації навчання у відповідності до
положень випереджаючої освіти в контексті сталого розвитку. Виявлено
найефективніші методи і форми реалізації даної стратегії, що має на меті
всебічний розвиток особистості дитини. Запропоновано основні різновиди
інноваційної освіти.
Ключові
слова: освіта сталого розвитку, особистісно-орієнтований підхід, інтеграція,
інтерактивне навчання, проектне навчання.
«Освіта є найефективнішим засобом, яким володіє
суспільство для протидії викликам майбутнього. Сама освіта буде формувати світ
завтра. Прогрес людства великою мірою залежить від продуктів діяльності
освічених осіб………»
UNESCO (1997) Educating for a Sustainable
Future
Сталий
розвиток - це розвиток, спрямований на задоволення потреб теперішнього
суспільства, не створюючи загрози існуванню майбутніх поколінь. Освіта, побудована
на засадах даної концепції, спрямована на розвиток критичного мислення,
здатності вирішувати проблеми, аналізувати, приймати самостійне рішення та
діяти як частина команди. Концепція освіти для сталого розвитку в багатьох
аспектах ще недостатньо розроблена, але,
безумовно, передбачає таку модель навчання, в основі якої лежать глибокі знання
щодо розвитку суспільства, економіки та
природного середовища.
Найбільш перспективним підходом до розгляду проблем
сталого розвитку є переорієнтація навчально-виховного процесу відповідно до
потреб сталого розвитку. Треба зазначити, що важливо вивчати чинники, що
призводять до сталості (мир, добробут) або несталості (війна, бідність,
руйнування навколишнього середовища), їх причини та наслідки. Головні складові
сталого розвитку – це природа, суспільство та економіка. І від того, як вони
взаємодіють, залежить вибір шляху, яким розвиватиметься країна (сталим чи
несталим) та які заходи будуть підтримуватися урядом. Прикладом впровадження
стратегії сталого розвитку може бути заохочення лісопосадок, використання
альтернативних джерел енергії, розробки безвідходних технологій, скорочення
споживання. Несталими можуть вважатися такі дії, як накопичення великих
сміттєзвалищ, вирубка лісів, ведення війни, забруднення природного середовища.
Таким чином, держава може стало розвиватися тільки тоді, коли економіка
функціонує в рамках, що відповідають рівню розвитку суспільства і не виходять
за обмеження, що диктуються законами Природи.
Сталий
розвиток не може бути досягнутий виключно спираючись на технології, політичне
регулювання або фінансові механізми. Людству необхідно змінити спосіб мислення
та поведінку. Для цього, в свою чергу, вимагається забезпечення якісної освіти
сталого розвитку, покликаної знайти конструктивні та творчі рішення для
сучасних та майбутніх глобальних проблем, підвищити стійкість та життєздатність
суспільства. Серед основних шляхів реалізації концепції освіти сталого розвитку
є вдосконалення та оновлення базової
системи освіти, формування досвіду та цінностей, необхідних для сталого
розвитку, навчання з метою сприяння переходу до сталих моделей виробництва та
споживання.
Освіта
сталого розвитку потребує цілісного, міжпредметного зв’язку. Не слід виділяти “Сталий розвиток” самостійним блоком
для вивчення, адже він може органічно доповнювати програму різних дисциплін.
Наприклад, в англійській мові, знайомлячись з культурою англомовних країн, учні порівнюють ефективність заходів,
спрямованих на захист навколишнього середовища розвинених країн (США, Велика
Британія) та України, і бачать недосконалість сучасної системи охорони природи
в регіоні. Також вони аналізують та
узагальнюють власні спостереження щодо проблеми захисту навколишнього
середовища та ресурсних можливостей у конкретній місцевості, або у світі в цілому, міркують про заходи з поліпшення стану природи та
скорочення ресурсо та енергоспоживання, як з точки зору особи, так і країни в
цілому, що може бути відображено в учнівських проектних роботах, веденні власного
щоденника природи та в індивідуальній творчій діяльності. Тобто, як бачимо, матеріал,
який в своїй більшості має вивчатись на уроках природознавства чи біології,
може обговорюватись та досліджуватись на уроках англійської мови, що є спільним
результатом знань учня та його набутого досвіду. Таким чином, інтеграцію
(доцільно організований зв’язок однотипних частин та елементів змісту, форм і
методів навчання в рамках освітньої системи, що веде до саморозвитку
особистості) освіти сталого розвитку можна розглядати як один із головних дидактичних принципів, який у цілому
визначає організацію освітніх систем. В їх основі лежить якісно новий рівень
синтезу знань – це інтегровані заняття, інтегровані курси, що мають
безпосередній зв’язок з темою, що вивчається. Синтез цих знань дає змогу
всебічно дослідити об'єкт, показати
взаємозв'язок між явищами, формувати вміння аналізувати, порівнювати,
узагальнювати.
Однією з необхідних умов ефективного впровадження
освіти сталого розвитку в навчально-виховний процес є особистісно-орієнтований
підхід, в якому роль вчителя полягає в створенні відповідних умов для розвитку
особистості, а саме:
Ø Створення на уроках
ситуації успіху;
Ø Підвищення рівня
мотивації для набуття знань і умінь;
Ø Залучення до
процесу навчання кожної дитини з урахуванням її здібностей та особливостей
характеру.
Поступово
учень стає головною дійовою особою навчально-виховного процесу, а його роль
полягає в активному бажанні пізнати світ. Реалізація даної мети можлива лише за
умови партнерської співпраці учня та вчителя : педагог має допомогти розвинути
в дитині потребу в самоосвіті та саморозвитку – найважливіших факторах
формування особистості. На думку психологів особистісні зміни можливі лише за
умови активної участі людини в діяльності та спілкуванні. Таким чином
досягається краще розуміння та засвоєння матеріалу, що вивчається. Беручи до
уваги той факт, що освіта сталого розвитку ставить за мету більш глибоку
особистісну орієнтованість, єдиним оптимальним підходом для її реалізації
вважається інтерактивний підхід, заснований на принципах взаємодії учнів з
педагогом та між собою. Такий підхід сприяє розвитку уваги, аналітичного та
критичного мислення, поваги до точки зору співбесідника і, відповідно, вчить
давати оцінку ситуації, робити висновки та приймати рішення тощо.
Серед
основних різновидів інтерактивного навчання виділяють:
Ø інтерактивні
технології кооперативного навчання (робота в парах або малих группах);
Ø інтерактивні
технології колективно-групового навчання, передбачають спільну фронтальну
роботу всіх учнів
( обговорення
проблеми, мозковий штурм, "відкритий мікрофон"),
Ø дерево
рішень, методика "навчаючи - учусь" ;
Ø технології
ситуативного моделювання (рольові та
діалогові ігри, організаційно - діяльнісні ігри, ігрове моделювання явищ,
розігрування ситуацій);
Ø технології опрацювання
дискусійних питань (дебати,
дискусії, круглі столи, форуми, симпозіуми).
В сучасній системі освіти розроблено чимало форм та методів групової
роботи, так, наприклад, дуже популярна -
Мозковий штурм як спосіб групового пошуку рішення проблеми і генерації ідей,
який у своєму висновку має систематизацію та аналіз всіх зібраних пропозицій.
Метод ПОПП (подумай, обговори, поділись, порівняй) – метод передбачає 4
етапи: 1) обмірковування всіх ідей стосовно обраної теми; 2) обмін думками
попарно; 3) обмін ідеями у групах; 4) збирання пропозицій та відповідей,
презентація ідей кожної групи.
Дебати або «Акваріум». В малій групі обирається учень, який веде дискусію на задану тему, інші члени
навчального процесу виступають в ролі глядачів і оцінюють результати
обговорення. Цей метод дає можливість дитині побачити своїх однолітків з нової
точки зору, оцінити їх рівень спілкування та реакцію на думки співбесідника,
здатність уникнення конфліктів та підбору аргументів на підтримку власної
думки.
Проектне навчання. Особливість цього дієвого методу, який дає
змогу учням набути ключових компетентностей, полягає в тому, що він є дидактичним засобом активації пізнавальної
діяльності, розвитку креативності та одночасно формування певних особистісних
якостей, орієнтує учня на створення певного продукту,
а не просто на вивчення теми. Дії, безпосередньо пов'язані з реалізацією проекту,
потребують певного обсягу добутих знань, умінь і навичок. Зокрема, це
вміння виконувати певні соціальні ролі, ставити проблемні запитання й
надавати відповіді, прислуховуватися до ідей інших, бути толерантним у
стосунках— співпрацювати у команді.
Залучення учнів
до проектної діяльності сприяє розвитку учнівської творчості, ініціативи,
самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес саморозвитку дитини.
Особливе значення сьогодні
набуває безперервна освіта як головна умова до освіти протягом усього життя,
самоосвітньої діяльності, незупинного процесу набуття людиною необхідних
компетенцій (знань, умінь, навичок) та якостей ( цінностей) відповідно до
суспільних потреб, що виступає основою її активної соціалізації та
самореалізації в умовах постійних змін соціального середовища.
Список
використаних джерел:
1.
Teaching and learning for a
sustainable future. Multimedia teacher education programme. Designed for UNESCO
by Griffith University. Australia.
[Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.unesco.org/education/tlsf/
2.
Висоцька О. Є. Освіта для сталого
розвитку: Науково – методичний посібник. – Дніпропетровськ, 2011. – 200 с.
3. Освітні технології: Навч.-метод посібник/О.М.
Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.: За ред. О.М. Пєхоти. – ІС: Вид-во
А.С.К., 2003. - 255 с.
4.
Авраменко Н.Л. Екологія в системі освіти// Збірник науково-методичної
конференції “Людина та навколишнє середовище – проблеми безперервної
екологічної освіти”, - Одеса: Вид-во ОДАХ, 2000. – 113 с.
